Забезпечення позову в умовах воєнного стану: які обмеження залишаються чинними.

Механізм забезпечення позову має на меті зберегти спірне майно та забезпечити можливість фактичного виконання майбутнього судового рішення. Водночас суд не може застосовувати такі заходи всупереч спеціальним обмеженням, передбаченим законодавством щодо майна, примусово відчуженого для потреб держави в умовах воєнного стану.

Верховний Суд у справі № 911/3162/24 розглянув спір щодо 29 квартир, які позивачка просила витребувати у спільну сумісну власність подружжя. На її думку, нерухомість була придбана під час шлюбу, після чого без її згоди квартири внесли до статутного капіталу товариства.

У подальшому зазначене майно було примусово відчужене для потреб державного органу, а право державної власності на квартири зареєстровано за відповідним управлінням. Після отримання інформації про можливу передачу частини нерухомості у комунальну власність позивачка звернулася із заявою про забезпечення позову, зокрема просила накласти арешт на квартири, заборонити проведення реєстраційних дій, заселення, виселення, здійснення ремонтних робіт та інші дії щодо цього майна.

Суд першої інстанції задовольнив заяву, виходячи з наявності ризику подальшого відчуження квартир. Водночас апеляційний суд скасував відповідну ухвалу, оскільки частина п’ятнадцята статті 137 Господарського процесуального кодексу України прямо забороняє забезпечення позову шляхом зупинення рішень про примусове відчуження майна в умовах воєнного стану.

Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції та підкреслив, що визначальним є не формальне найменування обраного заходу забезпечення позову, а його фактичний вплив. Якщо арешт майна, заборона реєстраційних дій, ремонту, використання чи передачі майна фактично перешкоджають реалізації рішення про його примусове відчуження, застосування таких заходів суперечить встановленій законом забороні.